спокійний


спокійний
I
1) (який не відчуває хвилювання; який виражає душевний спокій), супокійний, тихий, погідний, погідливий; безтрепетний (який не виявляє страху)
Пор. безтурботний
2) (який має вдачу, що відрізняється спокоєм, рівністю), супокійний, рівний; тихий (який поводиться тихо, не створює неспокою); смирний, сумирний, смиренний, ангельський, тихомирний, рахманний (не здатний спричинити зло, схильний до злагоди); флегматичний (який характеризується незворушним спокоєм, що межує з байдужістю)
Пор. безтурботний, стриманий I
3) (про життя, старість, сон тощо — тривання якого нічим не порушується), супокійний, тихий, мирний, ідилічний
Пор. безтурботний
4) (про озеро, море тощо — без хвиль), тихий, супокійний; штильовий, заштилілий (на якому встановився штиль)
Пор. безвітряний, тихий I, 4) II
див. неяскравий, повільний 1), повільний 2), тихий I, 3), тихий I, 4)

Словник синонімів української мови. 2014.

Look at other dictionaries:

  • спокійний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • спокійний — а, е. 1) Який перебуває в стані спокою (у 1 знач.). || Який перебуває в стані рівноваги. || У якому нема великого руху, шуму. || Який відзначається спокоєм, стриманістю, рівністю у перебігу, виявленні. || Повільний, розмірений. || Який дозволяє… …   Український тлумачний словник

  • спокійний — [споук’і/йнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і …   Орфоепічний словник української мови

  • спокійно — 1) Присл. до спокійний 1), 2), 4). 2) у знач. присудк. сл. Тихо, без метушні, без шуму. || Мирно, без громадських безпорядків. 3) у знач. присудк. сл. Без тривог, без переживань. •• Спокі/йно на се/рці (на душі/) у кого хто небудь перебуває у… …   Український тлумачний словник

  • спокійненький — а, е. Пестл. до спокійний …   Український тлумачний словник

  • спокійнісінький — а, е, розм. Дуже спокійний …   Український тлумачний словник

  • спокійність — ності, ж., рідко. Властивість і стан за знач. спокійний …   Український тлумачний словник

  • покійний — а, е. 1) Який помер, померлий. || у знач. ім. покі/йний, ного, ч.; покі/йна, ної, ж. Померла людина; небіжчик, небіжчиця. 2) рідко. Спокійний. || Зручний (про предмети) …   Український тлумачний словник

  • напівспокійний — а, е. Не зовсім спокійний …   Український тлумачний словник

  • преспокійний — а, е, розм. Дуже спокійний …   Український тлумачний словник